Правила безпеки, які необхідно дотримуватись при пірнанні в глибину на затримці дихання та організації тренувань у фрідайвінгу.

Ніколи не пірнайте одні. Вибирайте досвідченого напарника. Для пірнання в глибину натягується трос, вздовж якого слідує фрідайвер. Напарник стежить за зануренням з поверхні і засікає час. Він повинен почати пірнати назустріч фрідайверу, розрахувавши час так, щоб зустріти його на глибині 15 м і спливати, паралельно з ним проходячи найнебезпечнішу ділянку від 15 м до поверхні. У разі необхідності, напарник повинен бути готовий швидко транспортувати фрідайвера на поверхню і надати першу допомогу.

Для забезпечення безпеки при пірнанні на глибину понад 30 м необхідна присутність аквалангіста на глибині і відпрацьована система швидкого підйому фрідайвера на поверхню. В залежності від глибини планованого занурення і від умов (видимості, прісної або солоної води) може знадобитися більша кількість аквалангістів, що займають позиції через проміжки 10–15 м.

Ніколи не пірнайте фрідайвінг після пірнання з аквалангом. Підвищений вміст азоту в тканинах після пірнання з аквалангом може привести до декомпресійного захворювання, оскільки при новому зануренні і наступному швидкому спливанні на поверхню азот, не встигаючи виділитись через легені, приймає форму газових бульбашок в крові та інших тканинах організму. Після пірнання з аквалангом повинно пройти не менше 12 годин для безпечного заняття фрідайвінгом.

Ніколи не форсуйте вирівнювання тиску. Не випробовуйте на міцність свої барабанні перетинки. Починаючи занурення, намагайтеся продуватися кожні 3 м, не чекаючи больових відчуттів у вухах. Якщо не вдалося відразу вирівняти тиск, припиніть занурення. Думка про те, що мета близька і залишилося якихось 2–3 метра до дна або до картки із наміченої глибиною і можна потерпіти — оманлива. Результатом може виявитися розрив барабанної перетинки, больовий шок, запаморочення при спливанні, що може призвести до втрати свідомості. І навіть при вдалому спливанні маса неприємних відчуттів і тривале подальше лікування — не дуже приваблива перспектива. Не випробовуйте на міцність свої барабанні перетинки! Вони вам ще знадобляться. При використанні затиску для носа його слід зняти відразу після розвороту, починаючи спливання до поверхні.

Правильно підбирайте вантаж. З великою кількістю свинцевого вантажу легше занурюватися — «падати» вниз, але не забувайте про те, що потім доведеться спливати. Перевантаженість призведе до занадто великої витрати енергії при спливанні, коли запасу кисню майже нема. Крім того, при занадто швидкому зануренні можуть виникнути проблеми з вирівнюванням тиску. Вантаж повинен бути підібраний з таким розрахунком, щоб на глибині 15 м плавучість була нейтральною.

Перед тренуванням складіть план занурень разом з напарником, враховуючи всі умови майбутнього пірнання (погода, хвилі, течії, видимість і так далі). Кожен з фрідайверів повинен знати, що збирається робити напарник (кількість занурювань для розминки, занурювань на максимальну глибину і так далі). Кожен повинен знати, кого він страхує (при кількості пірнаючих більше 2-х).

Має бути врахована наявність течії (при течії важче спливати вертикально уздовж троса), видимість (при поганій видимості потрібні додаткові заходи безпеки), температура води (для правильного підбору костюма і вантажу), умови на поверхні — хвилі (необхідність достатньо великого і стійкого буйка).

Не залишайте трубку в роті при пірнанні. Дихальну трубку необхідно виймати з рота перед початком занурення. Зазвичай фрідайвер або тримає її в руці, або залишає напарнику. Трубка в роті на глибині утруднює вирівнювання тиску, а різкий видих в трубку для прочищення від води при поверненні на поверхню може призвести до втрати свідомості, спричиненої нестачею кисню (блекауту).

Ніколи не видихайте під водою і не робіть занадто різкий видих на поверхні відразу після спливання. Видих при русі вгору призводить до зниження плавучості, що в свою чергу вимагає більшої витрати зусиль на підйом до поверхні. Крім того, додаткове падіння тиску в легенях в результаті видиху призводить до того, що резервні запаси кисню з крові направляються в легені, а не до мозку, що може призвести до втрати свідомості (блекауту).

При пірнанні в глибину завжди використовуйте трос і знаки на поверхні, що позначають місце занурення. Фрідайвер не повинен віддалятися більш ніж на 2 метри в бік від троса, щоб перебувати в полі зору страхуючої команди.

Якщо трос опускається не з корабля або з човна, то на поверхні повинен знаходиться яскравий (оранжевий або червоний) буйок, що позначає місце пірнання для кораблів. Крім того, буйок повинен бути достатньо великим, щоб залишатися на поверхні, навіть якщо два фрідайвера одночасно підтягуються по тросу при спливанні. Буйок повинен бути досить стійким, для того щоб фрідайвер міг відпочивати, спираючись на нього в проміжку між зануреннями.

Товщина троса повинна бути не менше 10 мм, щоб за нього було зручно братися рукою при необхідності підтягнутися або відштовхнутися від троса. Для кращої видимості бажано, щоб трос був білого кольору. Якщо трос для пірнання опускається з корабля, на кораблі піднімається прапор «Дайвери у воді».

Завжди дотримуйте необхідний інтервал між зануреннями. Інтервал між зануреннями на глибину понад 30 м повинен бути не менше 4–5 хвилин, до 8 хвилин в залежності від температури води і глибини. За цей час баланс газів в організмі встигає повернутися до норми.

Якщо Ви збираєтеся пірнати на свою максимальну або близьку до неї глибину — не робіть більше 2–3-х занурень на максимум за одну тренувальну сесію. Після пірнання на глибину більше 60 м організму необхідно близько 48 год для повного відновлення

Ніколи не робіть гіпервентиляцію. Гіпервентиляцією називається подих, при якому відбувається більше 15 вдихів в хвилину. Гіпервентиляція дозволяє знизити поріг CO₂, тим самим збільшити час затримки дихання. Але при гіпервентиляції не накопичується додатковий O₂, а також створюється напруга м’язів і прискорення серцевого ритму, що призводить до швидкої витрати кисню і зростанню ризику блекауту.

Правильною вентиляцією легень перед пірнанням вважається вентиляція на основі глибокого дихання йогів — як можна більш повільніше, спокійне дихання, при цьому інтенсивно задіють весь об’єм легенів, що створює максимальну циркуляцію O₂ і його додаткове накопичення в тканинах. Подібне дихання також сприяє концентрації уваги і повному розслабленню перед зануренням.

Уникайте різкого повороту при початку підйому на поверхню. При повороті на поверхню краще спочатку прийняти горизонтальне положення, а потім розвертатися головою вгору. Різкий поворот може привести до відтоку крові від головного мозку та втрати свідомості на глибині.

Ніколи не дивіться вниз при зануренні і вгору при спливанні. Додатковий вигин шиї ускладнює вирівнювання тиску при зануренні. При спливанні закидання голови призводить до утруднення потоку кровообігу в області шиї і головного мозку. Подібне положення тіла знижує його гідродинаміку. Крім того, психологічним ефектом погляду вниз або вгору може стати паніка.

Не збільшуйте різко інтенсивність руху при останній фазі спливання до поверхні. Рух при спливанні від розвороту і до підйому на поверхню має бути дуже спокійним і розміреним, щоб зберегти до кінця і максимально економічно використовувати залишився запас O₂.

Не пірнайте на повному видиху. Пірнання на повному видиху — це техніка тренування, застосовувана дуже «просунутими» фрідайверами. До подібної техніки потрібно підходити дуже обережно, маючи дуже високий рівень тренованості і великий досвід пірнання, під керівництвом досвідченого інструктора.

Ніколи не продовжуйте пірнати в разі «самби» або блекауту. У разі самби (втрати моторного контролю) або блекауту (втрати свідомості) необхідно припинити пірнання як мінімум на день, залежно від ступеня серйозності інциденту.

Враховуйте час, необхідний для фізіологічної адаптації тіла до процесу пірнання. Ніколи не форсуйте досягнення нових глибин і більш тривалого часу затримки дихання. У нашому організмі закладені великі можливості до адаптації до нових екстремальних умов, але на це потрібен час. Форсування нових глибин і часу затримки дихання може привести до серйозних фізичних травм і пошкоджень та/або виникнення психологічного бар’єру.

Дотримуйтесь правильний психологічний настрій. Не допускайте негативних думок до і під час пірнання. Правильний позитивний психологічний настрій у фрідайвінгу — більше половини успіху всього заходу. Тренування контролю та управління свідомістю необхідна не менше, ніж тренування тіла. Вміння контролювати свої дії в екстремальних ситуаціях і не допускати паніки — одне з найважливіших завдань фрідайвера.

Ніколи не пірнайте, якщо ви змерзли або втомилися. Холод, втома впливають негативно на затримку дихання. Крім того, все це знижує здатність самоконтролю, тим самим збільшуючи ризик виникнення блекауту. Якщо Ви відчуваєте втому або замерзли, не примушуйте себе! Буде новий день для нових звершень.

Алкоголь і наркотики також негативно впливають на затримку дихання, створюють відчуття невиправданої самовпевненості і різко знижують здатність самоконтролю, тим самим збільшуючи ризик виникнення блекауту.

Гідратація організму та харчування для фрідайвера. Не рекомендується пірнати протягом 3–4 годин після повного прийому їжі і 1–2 годин після легкого перекусу. Процес травлення вимагає додаткового припливу крові до шлунка, що значно скорочує приплив крові до інших життєво важливих органів і ускладнює затримку дихання.

Посилена вентиляція легенів, довге знаходження у воді і велика витрата енергії призводять до дегідратації організму фрідайвера. Зневоднення знижує здатність організму засвоювати кисень, зменшуючи можливість затримки дихання і збільшуючи ризик виникнення блекауту. Тому під час тренування завжди повинен бути запас води, і фрідайвери повинні не забувати поповнювати запас вологи в організмі.

Сам собі режисер. Фрідайвер не може бути супер-спортсменом кожен день і кожну хвилину. Дуже важливо вміти прислухатися до себе, до своїх відчуттів і в залежності від цього будувати свій тренувальний режим. Фрідайвер — сам собі психотерапевт, сам собі режисер!

Текст Юлія Петрик
Переклад Валерій Рукавішніков