Перебуваючи на поверхні, людина може швидко плисти. Проте, під водою, її прудкість зменшуєтьсся. Раптово він хоче пити. Там під водою, з пересохлою горлянкою, життя представляється раптом коротким. Під водою людина може бути лише підводним човном. З рота вириваються бульбашки, в очах виникає еквівалент зорі. У вухах лунає безпристрасний голос, який рахує: раз, два, три...

Йосип Бродський

Одвічний, абсолютно природний жах людини перед стихією, води. Це природно. Втім, людина хоче цю страшну стихію перемогти. Крім підводного човна, варіанта компромісного, можна стихію перемогти за допомогою аквалангу і маски, скафандра, або батискафа. Можна вступити в двобій без всякої збруї, використовуючи лише власне тіло. Красива історія, не так? Особливо збоку, особливо якщо своє треноване тіло використовує жінка. Знайомтеся — Наталія Молчанова.

Наталія Молчанова народилася 8 травня 1962 року в Уфі. Закінчила Волгоградський інститут фізічної культури. Займалася плаванням. Фрідайвінгом займається з 2002 року. На її рахунку 14 рекордів світу та 3 рекорди Європи. Президент Російської федерації фрідайвінгу. Діти: Оксана і Олексій.

Наталія Молчанова у своїй практиці використовує техніку деконцентрації. Це схоже на медитативний стан але з контролем того що відбувається. При необхідності в цьому стані можна швидко прийти до тями.

Ну ви вже зрозуміли, що це гарна метафора про тіло без збруї і сміливому двобої зі стихією відноситься до абсолютно конкретної дисципліни, під назвою — фрідайвінг.

Неможливо визначити точку з якої можна було б відраховувати історію фрідайвінгу, але зрозуміло, що пірнати людина стала багато тисяч років тому. Інша справа, що як спорт фрідайвінг з’явився в середині XX століття. Прийнято вважати, що першим рекордсменом в апное — тобто пірнання на затримці дихання, був італієць Раймон де Буше. Легенда свідчить, що в 1949 році в Неаполітанській затоці він посперечався на пляшку шампанського, що зможе пірнути на ту ж глибину, що і водолаз у скафандрі. Водолаз працював на глибині 30 метрів і рівно на ту ж глибину пірнув Буше. Привітав отетерівшого водолаза помахом руки і винирнув не просто переможцем парі але і першим фрідайверов. Зрозуміло, що ця стихія манила не тільки спортсменів, романтиків і азартних любителів шампанського, але і письменників. Пам’ятаєте фільм «Людина-амфібія» Олександра Бєляєва? В принципі ідеальна рольова модель для фрідайверів.

У Іхтіандра таки були зябра, а це все одно, що акваланг. Для фрідайверів ніякої додаткової техніки, крім техніки володіння своїм тілом, не потрібно.

В Єгипті, недалеко від Дахаба, є місце під назвою Блю Хол. Blue Hole в дослівному перекладі — Синя діра, в поетичному — Блакитна безодня.

Щорічно сюди з’їжджаються дайвери з усього світу всіх мастей, і аквалангісти, і техно дайвери, і апноїсти. Блю Хол овіяний, крім традиційних для подібних місць легендами про стрибнувшу у вир дівчину, ще має містичний присмак. Присмак викликає скеля прикрашена численними табличками з іменами загиблих тут дайверів, і купа оповідань, про відмову обладнання саме в цьому місці. У нас обладнання немає, так що бояться наче б то нічого, але зробити ми збираємося щось особливе, чого до нас жодна жінка планети не робила. Наталія Молчанова збирається проплисти Арку в Блю Холі. Арку не в сенсі архітектурної форми взагалі, а зовсім конкретну арку в Blue Hole. Арку, яка по англійськи пишеться з певним артиклем, що підкреслює її унікальність, а по російськи з великої букви — Арка, і це підкреслює нашу повагу до неї.

Її верхній звід починається на глибині 53 метрів, вниз вона опускається до 106. Фактично Арка в Бллю Холі це вихід з дірки в рифі у відкрите море, довжиною 26 і шириною 10 метрів. Але не просто вихід, як величезний кафедральний собор, Арка в Блю Холлі викликає трепіт і смиренність. Прохід через її величні зводи відчувається як прохід в інший вимір. Отже наша мета Арка.

Задовго до того як люди змогли дозволити собі планувати такі занурення, фрідайвінг вийшов з глибин екстремального андеграунду, або вірніше андервотера і став динамічно розвиваючимся, як і раніше, небезпечним, дуже ефективних видом спорту. У 60-ті роки на арену виходять Енцо Молінарі і Жак Майоль. Суперництво цих двох великих пірнальників стало головним сюжетом у фрідайвінгу 60-тих і основою для знаменитого фільму Люка Бессона — «Блакитна безодня», де їх зіграли актори Жан Рено і Жан-Марк Барр. Вони брали все більші і більши глибини. З кожним своїм новим рекордом, вони ставили в глухий кут сучасну медицину і відсуваючи, ще далі кордони людських можливостей. На той час з’являються нові способи пірнання на глибину з використанням додаткового вантажу, що збільшує швидкість занурення. В 1976 році Жак Майоль пірнає з додатковим вантажем на символічну глибину 100 метрів.

Зрозуміло, що подібні розваги неможливо собі дозволити тільки за рахунок природних данних. Це тренування. Тренування, не схожі на те, як зазвичай, тренуються спортсмени. Для фрідайверів ця процедура спокійна, тягуча, з максимальною концентрацією, що нагадує швидше зосереджену медитацію, ніж тренування атлета.

Є думка, що горезвісна діра Блю Холл утворилася в результаті падіння метеорита. Ця ефектна версія добре підходить під відчуття паралельного виміру, куди веде Арка в Блю Холлі. Навряд-чи ви зрозумієте про, що йде мова, якщо ніколи не занурювалися під воду, хоча б з аквалангом. Але уявити зможете. Це дуже особливе відчуття, інша палітра звуків і фарб ніж на поверхні. Мозок, який зазвичай, як танкове знаряддя звернений назовні, тут звернений усередину. Це сконцентроване відчуття єднання з собою.

Наталія Молчанова збирається зробити те, що до неї змогли зробити тільки двоє чоловіків на планеті. Австрієць Ніцша і південноафриканець Бівен. Проплисти її. Іншими словами увійти і вийти. Впринципі Наталі, яка встановила світовий рекорд в статичному апное — 8,23 хвилин, ця 3-4 хвилинна підводна подорож не повинна злякати, але вона лякає. Це не якесь усвідомити страху блекаута, або втрата орієнтації в просторі, просто відчуття людини стоїть перед велетенським спорудою незрозумілого призначення.

Якщо говорити про небезпеки фрідайвінгу, то горезвісний блекаут — втрата свідомості через кисневе голодування, саме головне. Blackout настає швидко, несподівано, і без попередження. Як правило, жертви цього явища вмирають навіть не усвідомивши, що відбулося, якщо звичайно поруч немає того хто допоможе вийти з блекаута. Основна небезпека у фрідайверів при спливанні — втрата свідомості. Коли розширюються гази, кисень втрачається в організмі, ось у цей момент дуже легко втратити свідомість.

Взагалі пірнання в глибину із затримкою дихання — величезний фізіологічний стрес. Організм працює зовсім по іншому, метаболічні процеси течуть інакше, а крім фізіології, є ще психологія, особливо складна наука. Відчуття стиснувшогося до розміру тенісного м’ячика легень у ваших грудях, може викликати напад паніку, втрату координації. Організм ніби ваш, але веде себе якось по-іншому. Бували випадки, коли начебто треновані люди, забивали як працювати під водою руками і ногами, і перетворювалися на якийсь підводний овоч. Спеціалізовані видання ось так діловито описують небезпеки підстерігаючі фрідайверів на глибині. Баротравма вуха і придаткових порожнин носа; обжим обличчя маскою; біль в каріозних зубах, які мають замкнуті порожнини; втрата орієнтації; температурний шок; параліч серця від переповнення його кров’ю; баротравма легенів від пониження тиску; обтиск грудної клітини; утоплення. Під Час спливання, особливо часто може спостерігатись кисневе голодування головного мозку, рідше баротравма вуха, розлад гемодинаміки, втрата орієнтації, утоплення.

У фрідайвінгу є суворі правила та певні дисципліни.
Рекордні глибини досягаються нирцями в дисциплінах варійований вантаж і постійний вантаж. Тобто нирець з додатковим обтяженням занурюється вздовж троса все глибше і глибше. Сьогоднішній абсолютний рекорд занурення з варійованим вантажем — 214 метрів! Належить він австрійцю Герберту Ніцшу. Є відповідно і вільне занурення. Тут рекорди з виду скромніші, але ціна їх подекуди навіть вища. Рекорд занурення з постійним вантажем — 106 метрів. Належить він чеху Мареку Штепанеку. У жінок рекордсменка світу у зануренні з постійним вантажем належить Наталії Молчановій і складає — 101 метр (встановлений 25.09.2009). Постійна вага, без ласт: 66 метри (встановлено 08.05 2012)

Апное буває динамічне і статичне.
Статичний апное. Тіло на поверхні води, відлік часу починається з моменту занурення особи у воду. Кращий на сьогоднішній день результат серед чоловіків у Тома Сітіса з Німеччини. Вдумайтеся в цю цифру (!) — 9.04 хвилин затримка дихання. У жінок знову Наталія Молчанова — 8,23 хв. Динамічне апное. Пронирювання басейну на затримці дихання. Рекорд Наталії 225 метрів (встановлений 25.04.2010). Апное в динаміці, без ласт: 160 метрів.

Відео як Наталія Молчанова пропливає Арку в Блю Хол. Дахаб