На форумах не вщухають суперечки про комп’ютер Uwatec Galileo Sol. Просте, на перший погляд, запитання: «Хто-небудь вже пробував комп’ютер Galileo? Поділіться враженнями» — б’є всі рекорди за кількістю повідомлень і переглядів. Однак, прямих відповідей на поставлене запитання на форумах практично немає. У полеміку відразу включаються «молоді старожили» форумів, які намагаються відвести запитання в сторону від функціональних можливостей комп’ютера Galileo до питання його ціни і заміни на комп’ютери інших виробників. При цьому жоден з «всезнаючих» полемістів не має ніякого досвіду занурень з комп’ютером Galileo, а нав’язує свої судження оточуючим, грунтуючись лише на відомостях, почерпнутих з журнальних статей та інтернет-описів.
У зв’язку з цим питання повноцінного тестування комп’ютера в різних умовах занурень дозрів автоматично. Для цього на базі сервіс-центру Scubapro в листопаді 2007 року був створений спеціальний фонд тестових комп’ютерів, і ми звернулися до низки висококваліфікованих дайверів з пропозицією взяти участь у програмі незалежного тестування комп’ютерів Uwatec. Головна мета — дати об’єктивну оцінку комп’ютера п’ятого покоління — Uwatec Galileo Sol.
Сьогодні ми публікуємо звіт, представлений Михайлом Ведехіним за результатами підлідних занурень на Білому морі в лютому 2008 р. Ми не випадково звернулися до Михайла з такою пропозицією. По-перше, Михайло достатньо серйозно і з ентузіазмом підходить до подібних завдань, а, по-друге, досвід занурень і відмінне знання підводних комп’ютерів давно зробили його загальновизнаним експертом в цій області.
Взагалі-обладнання для дайвінгу відноситься до розряду довгограючих. Воно купується в розрахунку на довгу службу і, як правило, відрізняючись досить високою надійністю, живе з вами довгі роки. З одного боку, непогано те, що немає необхідності регулярно купувати собі нові компенсатори плавучості, комп’ютери, гідрокостюми а з іншого боку — все ж хочеться іноді спробувати щось нове. Тому, коли мені запропонували спробувати новий комп’ютер фірми Uwatec Galileo Sol, я з ентузіазмом погодився.
На 23 лютого наш дружній колектив ось вже який рік їздить занурюватися на Біле море в селище Чкаловський, і я вважаю, що більш екстремальних умов для перевірки працездатності дайверського спорядження важко собі придумати. Посудіть самі — при температурі повітря −20 °C температура води нижче нуля. Устаткування при виході з води обмерзає миттєво, якщо, звичайно, воно не встигло замерзнути ще у воді. Якщо додати сюди довгі перегони на снігоходах, в яких обладнання промерзає наскрізь ще до входу в воду, і відсутність місця, де його можна просушити і обігріти, то стає ясно — без збоїв тут може працювати тільки дуже надійне обладнання.
Заздалегідь хочу попередити — я не технодайвер, а чистий рекреаціонщик. Декомпресійних занурень намагаюся не робити, багатьма сумішами не зловживаю, глибше 40 метрів не ходжу. Тому і буду оцінювати Galileo саме з точки зору такого дайвінгу. Отже, отримавши в своє розпорядження Galileo, я почав досконально вивчати його можливості. До цього моменту у мене був досвід близького знайомства з комп’ютерами Scubapro DC-12, Uwatec Aladin Air і Suunto Cobra. Я також короткочасно тестував практично всі моделі Suunto і деякі Oceanic.
Я почав з уважного читання інструкції. Навіть два рази. Навіть три, враховуючи те, що читав її в поїзді. Не сподобалася мені інструкція! Щоб зрозуміти в ній щось її необхідно читати або багато разів, або задом наперед — спочатку пояснюється, як настроювати безліч параметрів комп’ютера, і лише потім детально роз’яснюється, на що ці параметри впливають і як вони між собою взаємопов’язані. Коротше, читання такої документації — для неслабких духом. Ідеально було б зробити інструкцію, яка стала вже традиційною практично для будь-якої складної техніки (але чомусь тільки не для підводних комп’ютерів!): Є «швидкий старт», прочитавши який, ви отримуєте знання про те, як включити прилад і почати його експлуатувати, користуючись налаштуваннями за замовчуванням. Для багатьох користувачів цього достатньо. А для кулібіних існують розгорнуті інструкції — читайте і розбирайтеся. Тут же — або читай все наскрізь, або, якщо щось не працює, вдавайся до експериментів.
Взагалі у мене склалося враження, що за кількістю параметрів, що настроюються, всіляких сигналів небезпек і тривог, по значній гнучкості приладу його можна віднести (як і деякі ребрізери) до обладнання, яке треба продавати виключно разом з курсом навчання «Познайомтеся з Galileo». Правильні налаштування, що проводяться користувачем самостійно, мають на увазі глибоке розуміння принципів, закладених в алгоритми розрахунків профілів занурень, які за інструкцією вивчити важко, але цілком можливо освоїти в ході
Чесно кажучи, мені особисто, як людині яка любить гратися з комп’ютерами, дуже подобається те, що у Galileo настільки багато параметрів для налаштування. Але ставлячи себе на місце дайвера, якому необхідний простий прилад типу «включив і поплив», я приходжу в жах. Можливо, варто було б зробити два режими — Pro і не Pro? Pro — купа меню і налаштувань, велике поле для індивідуальних експериментів з комп’ютером. Не Pro — фабричні установки, мінімум налаштувань, щоб людина не плутався. Так би я в режимі Pro налаштував би його (до речі, фабричні установки за замовчуванням вельми розумні), перевів у не Pro і сміливо віддав би, наприклад, дружині, знаючи, що вона там сама нічого переналаштувати по-іншому не зможе. Думаю, такий підхід сильно спростив би життя рядовим користувачам.
Гаразд, пішли далі. Від одного погляду на величезний екран Galileo душа радіє — я поважаю під водою великі, добре читані екрани. Але радію тільки до включення. Відразу після включення помічаєш дуже низький контраст дисплея — в приміщеннях з штучним освітленням показники читаються насилу, виділення пунктів меню погано видно. Galileo оснащений захисним пластиковим екраном. Якщо він трохи подряпаний і трохи запітнів із зворотного боку — прочитати покази стає зовсім скрутно. Тимбільше дивна така низька контрастність на поверхні, так як під водою все чудово читається...
Мені чомусь здається, що розробники підводних комп’ютерів йдуть з великим відставанням від розвитку засобів обчислювальної техніки. На мобільних комп’ютерах вже давно стоять висококонтрастні добре читабельні дисплеї — а тут таке, в загальному, убозтво. А інтерфейс? Нарешті в останніх моделях Uwatec порадував нас появою бездротового інфрачервоного інтерфейсу. Порадував тоді, коли він морально застарів і в сучасних комп’ютерах в більшості випадків відсутній як клас! Ну та ладно — інфрачервоний інтерфейс продається скрізь, і він однозначно зручніше ніж старий дротовий. Тим більше, що сама програма SmartTrack для персонального комп’ютера безкоштовна — просто скачується з сайті Uwatec. І хороша, добротна, доповім я вам, програма. Дозволяє вести лог-бук російською, переглядати логи, аналізувати хід занурень і вчинені в ході його помилки. Так що програмою залишився дуже задоволений. Єдине, чим особисто мені б хотілося її доповнити — це можливістю читання/запису поточних налаштувань комп’ютера в окремий файл на диску — було б зручно їх зберігати і відновлювати.
А взагалі, Galileo приніс набагато більше позитивних емоцій, ніж негативних. Великий, який добре читається під водою дисплей, на якому вказуються параметри, які супроводжуються написами російською мовою, все меню русифіковане. Мені здається, що налаштування Galileo стали б хоч трохи зрозуміліше, якби їх супроводили невеликим російським розділом «допомога», який можна було б викликати для кожної настройки. Galileo вельми легко спарюється з повітряним трансмітером, за час тестування не було відзначено втрат зв’язку. Він може також контролювати тиск у балоні вашого напарника, що важливо. Я до сих пір, плаваючи з дружиною, регулярно підпливав до неї для контролю за залишком повітря. Тепер же зміг просто бачити його на своєму екрані. Ось тільки габарити трансмітера такі, що він може не поміститися в першій ступіні регулятора. До прикладу, в мій аквалунговскій «Кусто» він встав з великими труднощами. Але для вирішення цієї проблеми існують перехідники та подовжувачі.
Самою значною особливістю Galileo для мене з’явилася його можливість динамічно працювати з різними рівнями безпеки. Взагалі вже давно відомі комп’ютери, в яких ти сам задаєш рівень безпеки алгоритму розрахунків. Однак, як правило, цей рівень задається перед зануренням і не підлягає зміні до його закінчення. До прикладу, якщо за L0 прийняти базовий рівень, відповідний основним алгоритмам розрахунку комп’ютера, а L1, L2 і т. д. рівні з більшою безпекою, ніж базовий, то встановивши (жаліючи себе коханого) перед зануренням рівень L2 ти отримував зниження часу НДЛ і зобов’язаний був йти за встановленим рівнем до закінчення дайва — аж до виконання всіх декомпресійних процедур за рівнем L2. І цей аспект, (обмеження НДЛ при високій безпеці алгоритму разом з неможливістю змінити рівень безпеки в ході занурення) призводив до того, що завжди ставилося L0. Незважаючи на те, що дуже хотілося себе поберегти і пірнати більш безпечно.
У Galileo це не так. Установивши рівень L2 ти, природно, отримуєш зниження НДЛ, і по його закінченню прилад рекомендує робити декозупинки на якихось глибинах. Але! Адже якби ми пірнали не по L2, а по L0, то ще не треба було б робити такі зупинки — адже базовий рівень безпеки дає більший НДЛ. Тому Galileo вважає одночасно кілька режимів — режим спливання по L2, як режим підвищеної безпеки для тебе, і режим по L0 як забезпечує мінімальну безпеку. І при пропуску процедур, покладених за рівнем L2 він, розуміючи що дайв склався так, що дайвер по своїм міркуванням проігнорував декозупинку з безпечного рівня, переходить до рівня L1 і перераховує спливання вже по менш безпечного алгоритму. І так він може робити в динаміці аж до рівня L0.
Таким чином, бажаючи пірнати з підвищеною безпекою, перед дайвінгом можна встановити максимальний рівень безпеки, а якщо в ході дайва вийде так, що відведеного часу стане недостатньо, Galileo дозволить перейти на інші, менш безпечні рівні. Особисто мені навіть одна ця особливість здається настільки важливою та зручною, що я не відмовився б перейти на Galileo зі своїх старих комп’ютерів. Ну а якщо додати до цього повітряну інтергацію з розрахунком RDL, то вибору просто не залишається. Galileo індицирує залишившийся час занурення, по закінченню якого необхідно почати спливання і робить цей розрахунок таким чином, що при виході зі стандартними швидкостями спливання і виконанні всіх запропонованих процедур ви опинитеся на поверхні з гарантованим залишком повітря в балоні.
Якщо ж ще згадати про кардіодатчик і про те, що у своїх розрахунках насичення тканин Galileo грунтується не тільки на температурі води і висотності, але і на поточній витраті повітря, пульсі, поточному фізичному навантаженні. Підсумувавши ці принади, все більше і більше хочеться стати володарем такої машинки.
Чого сильно не вистачає? На жаль в Uwatec-ах немає режиму емуляції занурення, тобто режиму, коли ти програєш майбутнє занурення з більш високою швидкістю, даючи команди: спливання, занурення і спостерігаючи за тим, що він відображає. Здавалося б, навіщо це потрібно? А уявіть собі таку ситуацію: ви не пірнали рік і грунтовно забули що, як, коли і навіщо показує ваш комп’ютер. Інструкція на нього вже втрачена. Як простіше відновити навички роботи з ним? Мені здається, що простіше всього, сидячи в літаку, в режимі емуляції пройти парочку-троєчку занурень, згадати призначення кнопок, що комп’ютер індицирує, які видає сигнали небезпеки. Без цього режиму вам доведеться все згадувати в ході бойового дайвінгу — а це не тільки неправильно, а й небезпечно. У такому складному і легко перепрограмовуваному комп’юторі дуже хотілося б мати такий нескладний сервісний режим.
Ну і наостанок! З великим жалем, змушений відзначити відмову кнопок Galileo при повторних зануреннях. Вони, звичайно, великі і дуже красиві, але в зимових біломорських умовах (вода 0 °С, повітря −20 °С) при виході з води дуже швидко замерзають і перестають натискатися ні на поверхні, ні на початку наступного дайва. Працювати вони починали тільки після відігрівання. У цих умовах по часу це займало
Резюмуючи свої враження від знайомства з Galileo Sol можу сказати: мені все більше захотілося мати такий комп’ютер, проте хотілося б здешевлення моделі, можливо за рахунок абсолютно зайвих для мене функцій (розрахунок тьох сумішей, технічні прибамбаси і т. п.). Також хотілося б доповнити програмне забезпечення режимом емуляції і більш простими режимами налаштування (режими Pro/не Pro). Ну і ще: я більше люблю консолі. А раптом випустять консольний варіант Galileo? Для мене особисто це було б ідеальним рішенням своєї комп’ютерної проблеми.
Текст Михайло Ведехін. SDI Solo, DM PADI. Фото автора
Переклад Валерій Рукавішніков
