Технічнмй дайвінг — це занурення з технікою, що дозволяє значно розсовувати кордони любительських занурень... в яких стиснуті дайвери: обмежена глибина, невеликий запас повітря, швидко тане з глибиною; втома і сонливість в кінці дня занурень; небезпека декомпресійної хвороби та азотного сп’яніння.

Сфера технічного дайвінгу включає глибоководні декомпресійні занурення у відкритій воді і закритих середовищах, серйозні проникнення в печери і затонулі кораблі. Здійснювати їх може будь-який дайвер, який пройшов відповідну якісну підготовку і здатний грамотно зпланувати складне занурення, здійснити його за планом і справитися з екстремальною ситуацією в будь-який момент занурення. У загальному і цілому, технодайвер і любитель відрізняються лише поведінкою у разі НП: якщо любитель з одним балоном просто спливає нагору і єдине, про що він повинен пам’ятати, це неперивно видихати щоб уникнути баротравми легенів, то «технік» спливти взагалі не може і зобов’язаний впоратися з неприємністю там, в глибині.

Говорячи про глибоководні занурення, неможливо обійти стороною повітряно-гелієві суміші, або трімікс. Це — передній край глибоководного технодайвінгу. Саме за допомогою тріміксів відбуваються найглибші автономні занурення — до 300 м (поки до 300 м...). В даний час слово «трімікс» стає популярним, занурення на сумішах — все більш доступними, а кількість тріміксних станцій і сертифікованих трімікс-дайверів неухильно і швидко збільшується. Причина гранично проста: людей, схильних до глибоководних занурень і які раз відчувши незабутній смак безодні, невблаганно тягне все глибше і глибше. Але чим нижче вони опускаються, тим вищей ризик екстремальних ситуацій, які пов’язані з перевищенням граничних парціальних тисків кисню та азоту: так, на глибині 70 м вже всі в тій чи іншій мірі відчувають азотне сп’яніння і не можуть адекватно долати виниклі труднощі або чітко і швидко вирішувати навіть дрібні проблеми. А це — прямий шлях до НП.

В сучасних технічних глибоководних зануреннях використовують трімікси. Трімікс — це повітряно-гелієва суміш з різним співвідношенням азот-кисень-гелій. Це співвідношення визначається глибиною, на яку планується зробити занурення. У будь-якому випадку гелій служить якимось буфером, частково замінюючим азот для зменшення ймовірності декомпрійної хвороби і азотного наркозу, і кисень — для відсунення вниз граничної глибини по СЦНС.