Серед автономних альтернативних джерел повітря, які використовуються в аматорському дайвінгу, від магазину «Батискаф» (м. Київ) я отримав на тестування такий елемент спорядження для дайвінгу, як Spare Air.

З коробки, зробленої з щільного картону з барвистими написами, фотографіями та запевненнями, що в світі вже продано 250 тисяч таких пристроїв і що прилад випробуваний у збройних силах США, я витягнув: саме резервне джерело дихання, чохол для нього, контрольну петельку з карабіном, заправний штуцер і інструкцію по експлуатації, в якій велику частину місця займають захоплені відгуки користувачів цього пристрою.

Резервне джерело повітря — Spare Air, згідно інструкції буває 2-х видів виконання. Об’ємом 3.0 cubic feet (85 літрів) — модель #300/300-N і 1,7 cubic feet (48 літрів) — модель #170.

Поясню, що тут мова йде про максимальний обсяг повітря, який може містити заповнений балон під робочим тиском. Пристрій має максимальний робочий тиск 207 бар.

Все виконано з дуже якісних матеріалів, чохол міцний, добре пошитий, заправний адаптер без задирок, на балоні є всі необхідні позначення — наклейка з датою візуальної інспекції на дні балона, маркування дати гідростатичного тесту, робочого і перевірочного тиску, матеріалу балона, обсягу і т.д.

Вага спорядженого пристрою Spare Air без повітря — 1 кг, вага заправного штуцера — 0,46 кг.

Є також наклейка, на якій крім назви пристрою, є інформація про граничну глибину використання Spare Air. Але цей напис дуже малий і непримітний і з часом зовнішнього зносу приладу просто зникне. Але вона дуже важлива, і я б знайшов місце для неї на самому видному місці балона, і зробив би її великою і читабельною навіть в каламутній воді.

Не завадило б такий напис продублювати на коробці, що б дайвер купуючи резервний дихальний прилад, заздалегідь знав, з якої глибини у нього є реально працюючий аварійний запас повітря.

Перевівши на російську мову, я зрозумів, що модель # 300/300-N 3.0 cubic feet (85 літрів) — призначена для максимальної глибини 30 метрів, а модель # 170 / 1.7 cubic feet (48 літрів) — для глибини 20 метрів.

Мені дістався екземпляр # 300 з об’ємом балона 0,44 літра. Взявши до уваги, що ця модель позиціонується як 3.0 cubic feet (85 літрів), а вирахував робочий тиск, на який розраховує виробник після заправки балончика від дайверського балона з тиском 200 бар. У мене вийшло значення 193 бар, що повністю відповідає дійсності.

У верхній частині балона знаходиться загубник регулятора, виконаний з дуже міцного білого силікону, заправний клапан, аварійний стравлюючий клапан на 3000 psi (що приблизно відповідає 207 бар) і на самому верху в торці — непримітна кнопка примусового очищення.

Процес заправки дуже простий — викручуємо пластиковий захисний ковпачок заправного отвору, перевіряємо наявність і цілісність О-кільця, накручуємо заправний перехідник, перевіряємо, що стравлюючі кільця на перехіднику затягнуто, приєднуємо зібрану систему до балона з вентилем під Yoke. Відкриваємо вентиль на балоні, по характерному шиплячому звуку переконуємося, що повітря перетікає. Балон злегка нагрівається звук перетікання газу припиняється, тиск у Spare Air і вашому дайверського балоні вирівнюється і заправка закінчується. На всю процедуру йде не більше 2 хвилин. Закриваємо вентиль на балоні, провертаємо стравлююче колечко на заправній горловині, від’єднуємо систему. Відкручуємо заправний штуцер, закриваємо заглушкою заправний отвір на резервному дихальному приладі. Пристрій готовий до роботи.

Тут є два «вузьких» моменти.
Перший. При приєднанні Spare Air до заправного штуцера потрібно бути уважним не прикладати значних зусиль при закручуванні. Спочатку і необхідно прикрутити штуцер, а тільки потім всю систему в зборі приєднувати до балона. В іншому випадку, вам буде дуже незручно і з’явиться ризик зірвати різьбу в результаті перекосу.
Другий. Якщо ви користуєтеся регулятором системи DIN, Вам завжди необхідно мати з собою втулку-адаптер (ну і шестигранник відповідного розміру), який вкручується в різьбу вентиля Din, перетворюючи його в Yoke. Інакше ви просто не зможете заправити свій прилад.

Провівши всі ці маніпуляції в спокійній обстановці дайвцентру, ми відправилися на дайверське сафарі в Єгипет.

Знаючи про суворі правила перевезення посудин високого тиску літаками, я спакував Spare Air в самій верхній частині багажу і при реєстрації пред’явив його представникам авіакомпанії. Продемонстрував порожнечу в балоні трьома способами — викрутивши аварійний клапан, натиснувши на кнопку примусової подачі, і спробував подихати з загубника. Отримавши позитивну відповідь, повернув все в початковий стан, упакував дайверську сумку в плівку і здав у багаж. Але в аеропорту Бориспіль не все так просто. На стійці реєстрації ніхто навіть не потрудився поінформувати службу огляду багажу про мій порожній балон. При проходженні контролю ручної поклажі та особистого огляду, мене викликали по прізвищу, і я був змушений пройти в багажне відділення. Там дістали мою сумку, склали акт про розкриття, в спеціальній кімнаті з табличкою «Перевірка Зброї» я продемонстрував суворому чоловікові у формі всі вищеописані маніпуляції, розписався в журналі і після цього благополучно дістався залу очікування.

Моя порада дайверам, що здають цей пристрій в багаж: завжди приїжджайте на реєстрацію рейсу заздалегідь, формальності з балоном можуть зайняти близько 30 хвилин додаткового часу.

Ось ми на яхті. Для кріплення Spare Air було вибрано єдине місце — на поясному ремені BCD під праву руку, загубником вліво, у вертикальному положенні. Пристрій дуже щільно сидить у чохлі, є кришка на загубник, що утримує його від поворотів під час дайвінгу, а страхувальний трос гарантує вам, що резервний дихальний прилад не загубиться, навіть вискочивши з чохла.

Під водою, для приведення Spare Air в робоче положення мені дійсно знадобилося не більше 2-х секунд і двох рухів. Потягнути за широкий клапан чохла вгору, відірвавши його від липучки і вийняти пристрій, потягнувши його вгору. У цей момент м’яка кришка на загубник, яка синтетичною стрічкою прикріплена до чохла, сповзає з загубника з невеликим зусиллям. У дайвера початкового рівня ця процедура, на мій погляд, не повинна зайняти більше 5–6 секунд.

Наступний етап тестування — дихання з пристрою на глибині 18 м. Регулятор Spare Air можна очистити двома класичними способами, як звичайний регулятор скуби. Кнопка очищення працює відмінно, достатньо незначного натискання. Мій час дихання з Spare Air при русі в дуже повільному темпі по горизонталі склало 1 хвилину. Враховуючи мій RMV (швидкість витрачання повітря на поверхні) 17 л/хв, я повинен був витратити на глибині 18 м не більше 48 літрів газу. За розрахунками виробника, наявний запас повітря в пристрої — 85 літрів. Але чому він не дав мені видихати весь обсяг? На це питання я знайшов тільки одну відповідь — незбалансована система регулятора. І дійсно, піднявшись на глибину 6 метрів, я зміг ще хвилину продовжити дихання із залишків в Spare Air.

Само дихання з резервного дихального приладу важке, у багато разів важче ніж з погано відрегульованого октопуса, на останніх вдихах мені буквально доводилося «висмоктувати» повітря з загубника.

Наступний тест був присвячений випробуванню пристрою на спливанні з глибини 30 м. Зробивши перший вдих на глибині 29 м, я почав спливання з напарником, дотримуючись швидкості 15–16 метрів в хвилину. Spare Air зручно лежив у руці за рахунок невеликого діаметру балона, при необхідності руку можна відпустити на деякий час, продовжуючи утримувати пристрій за загубник зубами. Його не дарма зробили таким жорстким і міцним! Подача повітря у мене закінчилася на глибині 7 метрів. Наступні тести дали аналогічну картину — з глибини 30 м досвідченому плавцеві при дотриманні швидкості спливання не більше 16–17 м/хв повітря вистачає до глибини 7 м. При спливанні з глибини 24–25 м пристрій відмінно впорався зі свій завданням, і я зміг дихати з нього до досягнення поверхні.

З незначних недоліків слід відзначити невелику корродіруванння латунних частин заправного штуцера. Постійно мокрі руки в рукавичках, солоний водяний пил, нічого не вдієш, не будеш же постійно опріснювати штуцер й продувати його стисненим повітрям. Вдома я цю проблему усунув за кілька хвилин, застосувавши рідкий засіб для очищення хромованих кранів і виробів з нержавійки від нальоту і накипу.

На зворотному шляху додому в аеропорту Шарм-Ель-Шейха ніяких питань по наявності балона в сумці не виникло.

Для повної картини нам залишилося випробувати пристрій в холодній воді при температурі води 4 °C.

Заправка резервного дихального пристрою Spare Air на морозі пройшла без ускладнень.

При зануренні, на глибині 20 м дихання було ще важче, ніж в теплих водах Єгипту. І на 4 вдиху Spare Air став на «free-flow». Але витікання газу в цьому режимі не сильне, можна цілком комфортно дихати і спливати в цьому режимі. Але в цьому випадку, враховуючи малий об’єм балона з повітрям, нам не вистачить його для досягнення поверхні, оскільки частина повітря піде через травлячий регулятор.

Повтор тесту на наступний день дав той же результат — після 15–20 секунд дихання на глибині 15 м при температурі 4 °C Spare Air стає на «free-flow».

Виробник не пише, до якої температури рекомендовано резервний дихальний виріб до використання, але в діапазоні 2–4 °C пристрій не працездатний. В інструкції є тільки згадка про те, що «в холодній воді регулятор може замерзнути і залишить вас без повітря».

Висновки

Надійний і простий пристрій, не займає багато місця як елемент екіпіровки. В робоче положення приводиться легко і швидко. Рекомендовано до використання до глибин 25 м (модель # 300/300-N). Дайвер може взяти його і на глибоке занурення до 40 м, але повинен розуміти, що аварійне спливання можна буде виконати на ньому з глибини не нижче ніж 25 метрів.

З обов’язкових умов. Перед застосуванням в реальних умовах занурення у відкритій воді, власнику Spare Air необхідно спочатку випробувати його працездатність в басейні або в умовах закритої води, спочатку протестувавши його при плаванні по горизонталі, звикнувши до незвично важкого дихання їз цього допоміжного джерела повітря. Після цього необхідно відпрацювати навички спливання зі Spare Air, в тренувальних цілях, без наявності аварійної ситуації, з глибини 12–9 метрів. Ці навички повинен освоїти і ваш постійний напарник. І тільки після цього можете сміливо вирушати на занурення у відкриту воду.

Не пропонуєте ваш Spare Air дайверу, який відчуває проблеми з браком повітря під водою, замість октопуса, якщо октопус у вас є в наявності, працездатний, і у вашому балоні є повітря, достатнє для спливання двох. Швидше за все, цей пристрій буде для дайвера новим, а утрудненість дихання з нього може стати додатковим чинником стресу в аварійній ситуації.

Не забувайте, мій тест грунтується на моїй витраті газу (RMW) 17 літрів в хвилину. Середньостатистичний дайвер має витрату набагато більше, в екстремальній ситуації його RMW може досягати 25–28 літрів в хвилину. А ось в цій ситуації обсягу наявного повітря в Spare Air може не вистачити і для спливання з 18 м.

Дайвер, який використовує цей пристрій також повинен досконало володіти технікою CESA (контрольоване аварійне спливання) оскільки якщо повітря в Spare Air закінчитися в діапазоні глибин 9–3 метра, вам доведеться завершувати спливання, використовуючи саме цей навик. А з урахуванням того, що в балоні скуби у вас не буде повітря, доведеться піддувати компенсатор плавучості ротом, або скидати вантажний пояс. Пам’ятайте про це!

І найголовніше-Spare Air не рятувальне коло і не паличка виручалочка, за наявності якого можна плавати до нульової позначки на манометрі вашого балона, а потім спливати на жовтому аварійному балончику. Залишок 50 бар в балоні — недоторканий запас дисциплінованого і добре навченого дайвера.

Вдалих вам і безпечних занурень!

Текст Андрій Матусевич (Advanced Trimix Instructor TDI #11846, Master Instructor PADI #628670)
Переклад Валерій Рукавішніков