Другим моїм дайвом став торпедний катер часів Великої Вітчизняної Війни. Насправді, як розказував інструктор, цей катер не має за своїми плечима якоїсь «романтичної» військової історії. Після війни його ще досить довго використовували в господарських цілях, а потім коли він вже віджив своє просто затопили. Даний рек став доступний зовсім недавно, тому, що гора Меганом була закритою для відвідувачів через РЛС, яка розташована на вершині мальовничих скель. Саме тому цей торпедний катер встиг зберегти свій максимально-незайманий вигляд і став одним з улюблених дайв-сайтів, що навідуються до бухти у Судаку.

Пірнання на затонулий катер є дуже приємним. По-перше, через невелику глибину (в найглибшому місці — 14 метрів, тобто можна набагато довше знаходитись на об’єкті). У гарну погоду тінь металевого монстра дуже добре помітна, тому можна легко обійтися і без GPS. Спочиваючи на рівному кілі, при хорошій видимості, він проглядається повністю. По-доуге, на реку дуже тепла вода (не до порівняння з одеською затокою, де ми пірнали на суховантаж «Суліна»). По-третє, катер має досить зручне місцезнаходження. Ми добирались на нього з Судака. Стартували на маленькому швидкому катері з під самої Генуезької фортеці і через 10–15 хв вже одягали спорядження для дайву. Катер знаходиться практично під самим Меганомом.

Що стосується моїх особистих вражень, так це було просто незабутньо. Фактично, після цього занурення я вирішив сертифікуватись і пройти курси PADI Open Water Diver. Тоді ще я взагалі не вмів нормально тримати нейтральну плавучість і дуже шкодую, що весь час плентався по дні, скаламучуючи таким чином все навколо себе. Тим не менше, це був чи не найбільш незабутня пригода в моєму житті. Шкодую лише, що практично не маю фотографій звідти, тому позичу фотку з Divesites in Ukraine.

На мою думку, цей торпедний катер є найкращим місцем для дайвера-початківця і першого досвіду пірнання на затонулі об’єкти.