Гонитва за акулами

Олександр Сафонов — програміст-архітектор, працює в Японії. На конкурсі «Золота черепаха 2008. Кращий фотограф дикої природи» Олександр отримав звання «Фотограф року» і був запрошений до складу журі конкурсу у 2009 році.

Звучить парадоксально, але для більшості підводних фотографів зустріч з акулами — подія бажана. Звичайно, в певних обставинах акули можуть бути небезпечні — але в більшості випадків вони не горять бажанням щільно поспілкуватися з людиною. Якраз навпаки, це дайверам доводиться докладати великих зусиль для того, щоб наблизитися до небезпечних хижаків на відстань, яка дозволяє зробити гарний знімок. Одні фотографи використовують приманку, інші намагаються правильно вибрати місце.

Океанічні черноперие акули в бейт-болле Зграя бронзових молотоголових акул Бронзова молотоголова акула Китова акула

Мабуть, краще місце для зустрічі з акулою — точка, в якій сходяться відразу кілька океанічних течій. Вони приносять сюди зграї риб, за рибами припливають і переслідують здобич хижачки. Маючи запас терпіння, можна дочекатися вдалих кадрів і на так званих «станціях очищення» — підводних скелях, де живуть риби-губани, очищають великих тварин від паразитів. Акули регулярно припливають сюди «робити чистку».

Однак, мабуть, самі ефектні й динамічні кадри можна зробити, лише занурившись в центр бейт-болла — сферичної зграї дрібної риби. Таку групу постійно атакують всі мислимі хижаки, включаючи кілька видів акул, але щільність і динаміка бейт-болла є природним механізмом захисту: швидко рухаюча зграя збиває хижаків з пантелику.

Текст і фотографії: Олександр Сафонов
Переклад Валерій Рукавішніков

Zippo 20.08.11

---