Автор Тема: Мій перший дайвінг в Судаку  (Прочитано 4425 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Оффлайн Mykola

  • Newbie
  • Сообщений: 1
Свій перший дайвінг я зробив у Судаку, разом з Громадською Організацією «Львів Екстрім клуб» підчас подорожі «дикарем» по Криму.
Перед своїм першим занурення, чесно кажучи, я мав досить стандартний стереотип, що в дайвінгу немає зовсім нічого технічно складного і треба лише дивитись, щоб повітря не закінчилось і щоб акула не з’їла!

На першому брифінгу я зрозумів, що то все зовсім не так. Спочатку нам розказали про силу силенну знаків руками, які треба знати і розуміти (тоді особливо наголосили, що великий палець вгору під водою далеко не означає, що все кльово), потім про те, що ні в якому разі не треба затримувати повітря, не варто дихати як паровоз, не можна різко спливати, треба завжди бути поряд з ведучим і ще величезну купу нюансів, про які я навіть і не підозрював, приправляючи це різними історіями з життя (веселими і не дуже).

Трошки очікування, і ось ми напаковані новими знаннями вдягаєм гідрокостюми, балони, вантажні пояси (я ще тоді подумав, нащо здались ці вантажні пояси, якщо той балон і так важить як тазік з бетоном і що-що, а «всплитіє» мені ні разу не грозить! Заходим в воду, ще пару інструкцій від інструктора, пробуєм дихати через повітрям з балону (як зараз памятаю воно мені здалось дуже холодним і свіжим).
І нарешті занурення! Чесно кажучи першу хвилину було дуже незвично дихати через регулятор, і навіть трохи страшно. Бульбашки я пускав не слабше за киплячий чайник, потім згадав, що треба заспокоїтись і дихати повільно і розмірено. Починаю дихати спокійно і стараюсь не відставати від інструктора з Галею. Він час від часу обертається, щоб сфоткати і спитатись чи все ОК. Один раз показав великий палець вгору, але зразу замахав руками і виправив на дайверське ОК. Наприкінці дайву інструктор витягнув редуктор з рота і показав язика нам з Галею (зараз я розумію, що це було для того, щоб ми посміхнулись і нам в рота потрапило троха води). Тоді я вирішив, що якщо він так зробив то значить і мені можна! Зрозуміло після того як я показав язика у відповідь і повернув редуктор назад виявилось, що в мене повний рот води. Почав потрохи випльовувати воду в редуктор надіючись, що не зіпсую його. Він так уважно на мене подивився, перепитав, чи все в порядку і ми поплили далі.
Думав, що коли ми вилізем, то дістану за цей язик, але все виявилось навпаки. Валерій сказав, що в мене досить непогано получалось і запросив на другий дайв-сайт — затонулий торпедний катер. Но это уже совсем другая история...

Решта фото з дайвінгу в Судаку можна глянути в нашій галереї.
Не страшно, коли ти один. Страшно, коли ти — ноль...